Skip to main content

At the end of the day you are alone


At the end of the day you are alone 
In bed at night 
With outcome of freeze and flight with coin toss 
You fight and die 
Survival is a present of the fate 
And wrapped in lies
Suppose you have a life to thrive
To short to smile
To long to apprehend with mind

A solitude is one's perspective
And happiness derives
Out and to the home we ran so angry
And sun there always shines
The ones we love embrace
The ones who's here still
With use to see who else in chase
They are a river and you are their windmill

Alternatively life should carry purpose
But still you cheat on what defined
Provides you peace and mere comfort
And then you wish you never saw the sights
Of pure darkness about which you always cry
And books you read and poems rhymes
We stand no chance to sit in place or line
And every move towards results in fines


Comments

Popular posts from this blog

Любимец

Когда умру, прости что я тебя оставил Я жил как мог и все вокруг тобою  Измерял  И тишина тех разговоров чайных Таких манящих грустью и печалью  Разбросанных по дому мыслей и других вещей случайных  Осталась навсегда ...в земном плену  Я был твой самый преданных соратник Я ждал пока ты поздно ночью, приходил, себя терзая в клочья  Когда толкался с тенью  Твой междугактический защитник Твой дружище верный  Я каждый раз тебя любил  Когда ты опускал глаза  Когда тебя вокруг все отвергали  Хоть и мелкий, но  Твои ладони я дыханием согревал  А помнишь как в моем недавнем детстве  Твои носки я растерял  А после этого мы вместе их искали  Когда гуляли, а точнее я с тобой гулял?Или когда от нас ушла твоя невеста?  До сиг пор не знаю для чего же всём ты врешь что предавал? Мы столько звезд на небе сосчитали!  Мы вместе провожали счастье на вокзале  Я видел нас гораздо чаще чем себя  Под утро закрывались двери И я ложился на твою постель  Твой запах и твоя подушка  Такая теплая,

В итоге кто-то пьет

В итоге кто-то пьет  А кто-то зовет, старается  Кому летать не дано  Но он будет бежать  Пока не сломается  Пока руки ноги двинуться И есть ветер что живет волосами Когда медленно угасают глаза А мы остаемся наелине наедине с тобой Мы такие гордые, мы так устали От ребячества пустотливого От мира счастливого Он же врет, а чтобы поверить Даже не надо собираться с силами Однажды ты вспомнишь наш стих Тот первый, где правила тебя Каждый раз как игрока Заганяли в тупик Как легко тогда терялись слова Когда надо жить что б коснуться Когда хочешь никогда не знать О ланчах, перерывах и бремени Мы все когда то умели любить Мы любили теряться во времени.

Ти - моя правда. З тобою я - істина

Ти - моя правда. З тобою я - істина Почався двобій, випадково із відстанню Ми були так близько, я дихав тобою Ти була вже мною, гладячи скроню Ти - міг ґвалт і продовження рук Не зможу забути я подих і серця стук Опиратись даремно, для чого ж змагатися? Це бій із водою, тобі вже в легенях лишатися Ти - посмішка нерухома у ляльки З тобою весь світ захоплю я пошепки Мене ж так захоплено твоїм викликом Я стану безликим для тебе вітрилом Ти - безмежжя бажань у маленькому тюбику Ти - відстань навиворіт й ребро, моя музика Ти - стилізовані хмари, жива, не одна, на стіні Я - твої сни і натхнення, твій розум і дотики, мрії Ми - будемо вільні, ми будемо порізно Ми будем триматись душі один одного Ми можем забути, ми можем пробачити Я можу кохати, а ти - не зважати, не зважитись Не кричи! Не навпомацьки! Рука вже скерована Твій подих із точністю був прорахований? Я вмію і більше, погладити тихо і падати тихо Ми будемо ближче ніж ти чекатимеш лиха Це моя правда. Це моя істина. І ти вже моя,