Ти - моя правда. З тобою я - істина
Почався двобій, випадково із відстанню
Ми були так близько, я дихав тобою
Ти була вже мною, гладячи скроню
Ти - міг ґвалт і продовження рук
Не зможу забути я подих і серця стук
Опиратись даремно, для чого ж змагатися?
Це бій із водою, тобі вже в легенях лишатися
Ти - посмішка нерухома у ляльки
З тобою весь світ захоплю я пошепки
Мене ж так захоплено твоїм викликом
Я стану безликим для тебе вітрилом
Ти - безмежжя бажань у маленькому тюбику
Ти - відстань навиворіт й ребро, моя музика
Ти - стилізовані хмари, жива, не одна, на стіні
Я - твої сни і натхнення, твій розум і дотики, мрії
Ми - будемо вільні, ми будемо порізно
Ми будем триматись душі один одного
Ми можем забути, ми можем пробачити
Я можу кохати, а ти - не зважати, не зважитись
Не кричи! Не навпомацьки! Рука вже скерована
Твій подих із точністю був прорахований?
Я вмію і більше, погладити тихо і падати тихо
Ми будемо ближче ніж ти чекатимеш лиха
Це моя правда. Це моя істина.
І ти вже моя, тихо-тихо,
на відстані
Comments
Post a Comment